ВО «Свобода» потребовали остановить строительство буддистской Ступы

"...Не виглядає нам доцільним зв'язувати сьогодні ОУН з будь-якою філософічною системою, наприклад, з ідеалізмом, волюнтаризмом тощо. Всі ці філософські системи дуже мало мають значення у нашій визвольній боротьбі, і тому ми всяку філософію на даному етапі нашої боротьби залишили до кращих, спокійніших часів... Подібно мається з обов'язковим визнаванням членами ОУН християнської моралі. Сьогодні ОУН в процесі боротьби виробила власну націоналістичну, революційну мораль, і тільки ця мораль повинна всіх членів ОУН зобов'язувати... ОУН на Землях не стоїть на позиціях атеїзму, рішуче протиставляється большевицькому нищенню релігійного життя і активно виступає там, де це актуально, в обороні церкви, але зв'язувати націоналістичну ідеологію з християнським ідеалізмом і християнською мораллю в такій мірі, як це роблять ЗЧ ОУН, для всіх нас на Землях цілком не до сприйняття... Питання релігійної віри ми трактуємо як особисту справу кожного члена ОУН, кожного громадянина. І така постановка наскрізь себе виправдовує. В рядах ОУН повинні мати місце всі, що рішились боротися за УССД (Українську Самостійну Соборну Державу), без огляду на їх ставлення до релігії, без огляду на визначення себе членами тої чи іншої церкви... Ми не мислимо української держави з тоталітарною монопартійною диктатурою. Вважаємо конечним, так для боротьби, як і до будови державного життя, притягнути всіх членів і вартісних українців, без огляду на їх партійну приналежність, соціальне положення чи т.п. інші різниці. Ми відверто заявляємо, що ми - за демократичний устрій в УД, але ми також за сильну державу, за твердий порядок у ній, проти анархізму"
(Головнокомандувач УПА Василь Кук - "Юрій Леміш", 1950 р., з програмного листа до керівництва ОУН в еміграції)

На тлі нинішніх подій в Україні опинилося поза увагою те, що іранський народ зараз святкує 35-ту річницю перемоги власної Національної революції.

Будучи за часів шахського режиму маріонеткою США, Іран після перемоги Ісламської революції спромігся стати незалежним геополітичним чинником, а також подолати страхітливі наслідки секуляризації. Ісламська республіка Іран заявила про себе у світі, в якому дійсно існувала боротьба між донцовськими «дияволом і Вельзевулом». Проте, звільнившись з-під влади одного полюсу зла – Сполучених штатів, – Іран уберігся від долі йти у фарватері політики іншого полюсу – більшовицької імперії. Типологічно Ісламська революція була досить схожою на Громадянську війну в Іспанії, котру сміливо можна вважати тогочасним Хрестовим походом. Іспанія генерала Франко, яку ставив за приклад українцям Дмитро Донцов, зуміла витримати тривалу міжнародну ізоляцію, тиск із боку не лише комуністичних, але й демоліберальних сил. Згодом, щоправда, коли тиск із боку Заходу послабився, й Іспанія, на превеликий жаль, пішла шляхом інтеграції в євроатлантичний ідеологічний та геополітичний простір. Генерал Франко не створив надійного механізму збереження здобутків християнсько-націоналістичної революції, віддав трон не традиціоналістично налаштованим карлістам, а поміркованому Хуану Карлосу, і тому після смерті каудильйо Іспанія остаточно перейшла на хибний шлях розвитку. Ірану подібної долі вдалося уникнути, і завоювання Ісламської революції на сьогоднішній день є збереженими. Можливо, це прозвучить дещо пафосно, але нинішній Іран – це живий приклад і джерело натхнення для націоналістів усієї Європи, для тих, хто не хоче бачити власні народи похованими в домовині, що носить назву «Європейський союз». В тому числі Іран є прикладом і для українських націоналістів, є прикладом і доказом того, що принципова націоналістична боротьба є перспективною.

"...Не виглядає нам доцільним зв'язувати сьогодні ОУН з будь-якою філософічною системою, наприклад, з ідеалізмом, волюнтаризмом тощо. Всі ці філософські системи дуже мало мають значення у нашій визвольній боротьбі, і тому ми всяку філософію на даному етапі нашої боротьби залишили до кращих, спокійніших часів... Подібно мається з обов'язковим визнаванням членами ОУН християнської моралі. Сьогодні ОУН в процесі боротьби виробила власну націоналістичну, революційну мораль, і тільки ця мораль повинна всіх членів ОУН зобов'язувати... ОУН на Землях не стоїть на позиціях атеїзму, рішуче протиставляється большевицькому нищенню релігійного життя і активно виступає там, де це актуально, в обороні церкви, але зв'язувати націоналістичну ідеологію з християнським ідеалізмом і християнською мораллю в такій мірі, як це роблять ЗЧ ОУН, для всіх нас на Землях цілком не до сприйняття... Питання релігійної віри ми трактуємо як особисту справу кожного члена ОУН, кожного громадянина. І така постановка наскрізь себе виправдовує. В рядах ОУН повинні мати місце всі, що рішились боротися за УССД (Українську Самостійну Соборну Державу), без огляду на їх ставлення до релігії, без огляду на визначення себе членами тої чи іншої церкви... Ми не мислимо української держави з тоталітарною монопартійною диктатурою. Вважаємо конечним, так для боротьби, як і до будови державного життя, притягнути всіх членів і вартісних українців, без огляду на їх партійну приналежність, соціальне положення чи т.п. інші різниці. Ми відверто заявляємо, що ми - за демократичний устрій в УД, але ми також за сильну державу, за твердий порядок у ній, проти анархізму"
(Головнокомандувач УПА Василь Кук - "Юрій Леміш", 1950 р., з програмного листа до керівництва ОУН у еміграції)