Занятно, что поочередно обломавшись на попытках выдать себя за "практиков", "учеников известных Учителей", "знатоков Дхармы и монашеской Винаи", "квалифицированных переводчиков тибетских текстов" - господа-втртуалы краснозвездный доцент
Вантус и мальчик подозрительной ориентации
crac333 теперь выдают себя за знатоков идеологии украинского национализма

:
Цитата:А то и шаровары и мову не знает...и вашим и нашим, пусть самоопределится уже
Спеціально для панів-неуків повідомляємо: ми вільно володіємо як російською, так і українською мовами, багато хто володіє ще 2-3 європейськими. Але питання мови - то аж ніяк не наріжний камінь українського націоналізму. Оскільки пани-віртуали бачать світ лише через призму путінсько-імперської пропаганди та фальшивок НКВС (на чому вони вже були спіймані), то зацитуємо їм, що про "мову" та "шаровари" писав класик українського націоналізму Д. Донцов, який заклав підвалини ідеології українського націоналізму:
"Провансальський націоналізм звертав увагу на “неістотне” національного ідеалу. Великі ідеї все відрізняють істотне від побічного. В істотнім – не знають компромісів. Неістотне – лишають на волю долі, не зачіпаючи його, як царська Росія, що лишила нам шаравари, галушки, горілку, ковбасу, пісні і “малороссійскія драмы”; або як большевицька Росія, що лишила нашій пресі нашу мову (з чужим змістом), а владу – для себе, лишила нам землю, а собі – законодавство про неї і про нову панщину... У своїх споминах оповідає Раковський, що коли – під час якихось українсько-большевицьких переговорів – Леніну донесли, що Винниченко готов визнати совєтську владу, щоб лиш забезпечити права української мови, – большевицький папа весело гукнув: “Але ж добре! Дайте йому навіть три мови!”
Коли якийсь нарід дбає лише про “мову”, лише про “селянську мирну країну”, коли він через глупоту провідників, зрікається сам справування вищих функцій, це завдання перебирають чужі, займанці. Нація, яка не виробила собі ідеї нового “послуху” в світі, і в собі – все кориться варягам. Подібне втягнення нації в орбіту чужої ідеї наступає й тоді, коли вона улягає атомістичним забаганкам власного середовища."
Д. Донцов "Націоналізм"
Отже, пани-неуки в черговий раз смачно хлюбнулися у багнюку